Корпус чувашского языка

Поиск

Шырав ĕçĕ:

Маякин (тĕпĕ: ) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Этем! — ҫемҫен каланӑ Маякин, хӑна кил залне кӗрсе, инҫетри кӗтеселле утнӑ май.

— Человечек! — ласково сказал Маякин, придя в зал гостиницы и направляясь в отдаленный угол.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Унтан, Маякин енне ҫаврӑнса, мӗнпур кӑмӑлтан: — Эп хатӗр! — тесе пӗлтернӗ.

И, обратясь к Маякину, с удальством объявил: — Готов!..

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Анчах ку майрана… юрамӗ-ши… хӑть вӑхӑтлӑха та пулсан, шыва путарма? — шӑппӑн каланӑ Маякин.

Да нельзя ли барыньку-то… хоть утопить на время? — тихо сказал Маякин.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Маякин хреснай ывӑлӗн вӑрҫӑллӑ кӑмӑлне ҫийӗнчех тӗрӗс чухласа илнӗ.

Маякин, тотчас же почуяв возможность скандала, сразу и верно определил боевое настроение крестника.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Кӗпӗрленӳ хушшине лекнӗскер, Маякин пӗр саманта куҫран ҫухалнӑ, анчах каллех, уявлӑ кулӑпа кулса, чӑмса тухнӑ.

Затертый толпою Маякин на минуту скрылся из глаз и снова вынырнул, улыбаясь торжествующей улыбкой.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Пристань карлӑкӗ патӗнче, икӗ самӑр хӗрарӑм хушшине хӗсӗнсе, Яков Маякин тӑнӑ, вӑл, турӑш евӗрлӗ питне ҫӳлелле каҫӑртса, мӑшкӑллӑ тараватлӑхпа картусне силленӗ.

У борта пристани, втиснувшись между двух грузных женщин, стоял Яков Маякин и с ехидной вежливостью помахивал в воздухе картузом, подняв кверху иконописное лицо.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Эп санран ун ҫинчен ыйтмастӑп! — хаяррӑн кӑшкӑрса пӑрахнӑ Маякин.

— Я тебя про нее не спрашиваю! — злобно закричал Маякин.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Пӗччен-и вӑл унта? — ыйтнӑ Маякин, пуҫне усӑнтарса.

— Один он там? — спросил Маякин, опуская голову.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Ан чӗн! — хӑтӑруллӑн каласа хунӑ Маякин.

— Молчать! — сурово сказал Маякин.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Маякин, пукан ҫинчен ҫӗкленсе, чакӑртатакан сасӑпа усаллӑн кулса янӑ.

Маякин встал со стула и засмеялся дребезжащим злым смехом.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Ҫапла-а! — капитан ҫине тискеррӗн виҫсе пӑхса, тӑсса каланӑ Маякин.

— Та-ак! — зловеще измеряя глазами капитана, протянул Маякин.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Маякин ҫӳҫенсе кайнӑ.

Маякин вздрогнул.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

А-ав-ван пӗлӗшсем сан, Любка! — юморпа наркӑмӑшласа каланӑ Маякин.

Ха-арошие знакомства у тебя, Любка! — юмористически ядовито сказал Маякин.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Вилнӗ Игнат хӑйӗн ывӑлӗн йӗркесӗр пурнӑҫӗ ҫинчен хаҫатра вуласа пӑхнӑ пулсан, ӑна, Фомкӑна, ҫавӑнтах ҫапса пӑрахнӑ пулӗччӗ! — тенӗ Маякин, чышкипе сӗтеле ҫапса.

— Если б покойник Игнат прочитал в газете о безобразной жизни своего сына — убил бы он Фомку! — говорил Маякин, ударяя кулаком по столу.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Пӗрре, вырсарникун кӑнтӑрла, Яков Маякин хӑйӗн пахчинче чей ӗҫнӗ.

Однажды в полдень воскресенья Яков Маякин пил чай у себя в саду.

IX // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Мӗн ҫинчен сӑмах? — ыйтнӑ Маякин, алӑкран кӗрсе.

— О чем разговор? — спросил Маякин, являясь в дверях.

VII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Кайрӗ кума, темӗскер тума! — тесе, аллипе сулса илнӗ Маякин.

— Поехала кума, неведомо куда! — пренебрежительно махнул рукой Маякин.

VII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ухмах! — йӗрӗнӳллӗн каланӑ Маякин.

Дурак! — презрительно сказал Маякин.

VII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Мана, тӑванӑм, никам та юратмасть! — мӑнаҫлӑн каласа хунӑ Маякин.

— Меня, брат, никто не любит! — с гордостью сказал Маякин.

VII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Мана вӑрҫрӗ-и? — питне ехидлӑн чалӑштаркаласа ыйтнӑ Маякин.

— Меня ругал? — осведомился Маякин, ехидно искривив лицо.

VII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Страницы:

Сайт:

 

Статистика

...подробней