Корпус чувашского языка

Поиск

Шырав ĕçĕ:

Борис сăмах пирĕн базăра пур.
Борис (тĕпĕ: Борис) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Чубук хӑйне Борис тыттарнӑ тесе шухӑшланӑ!

— И ведь Чубук подумал, что Борис его предал!

Юратнӑ кӗнекесем // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Зойӑпа Шурӑна Борис Голиков хӑйӗн аслӑ юлташне, Чубука, разведкӑра асӑрхануллӑ пулма кирлине манса, ыйтмасӑр шыва кӗме кайнӑ вӑхӑтра шуррисем тыткӑна илни питӗ хумхантарчӗ.

Помню, особенно потрясло Зою и Шуру то, как Борис Гориков невольно погубил своего старшего друга, Чубука, только потому, что в разведке забыл об осторожности и самовольно ушел купаться.

Юратнӑ кӗнекесем // Макар Хури. Космодемьянская Л.Т. Зойӑпа Шура ҫинчен: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1952. — 232 с.

Роберт Иванович Борис Борисович мар иккенне ачасем часах туйса илчӗҫ.

Ученики сразу почувствовали, что Роберт Иванович — не Борис Борисович.

Иванов // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Борис Борисович вырӑнне, гимназие, мӑнтӑркка та хӗрлӗ сӑнлӑ нимӗҫ Роберт Иванович Клау пычӗ.

На место Бориса Борисовича пришел толстый, краснощекий молодой немец, Роберт Иванович Клау.

Иванов // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Тепӗр темиҫе кунран Борис Борисович вилчӗ.

Через несколько дней Борис Борисович умер.

Иванов // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Аннене те юрататӑп, Еремее те, Борис Борисовича та, пурне те, пурне те».

— И маму люблю, и Еремея, и Бориса Борисовича, всех, всех».

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Вӑл, пӗтӗмпех ӗнтӗ, пурӑнса ирттернӗ кунӑн туйӑмӗсен ӑшне путнӑ: Еремей, Кейзеровна, Борис Борисовичӑн хӗрӗ, Томылин, хӑйӗн амӑшӗ…

Он весь потонул в ощущениях прожитого дня: Еремей, Кейзеровна, дочка Бориса Борисовича, Томылин с матерью…

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Турӑ ан хуштӑрах та, Борис Борисович сӑмахран, вилес пулсан, вӗсем ӗнтӗ ыйткалама ҫӳремӗҫ.

И не будут просить милостыню, если даже, не дай бог, и умрет Борис Борисович…

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Анне, Борис Борисович патӗнче сана мӗншӗн тав турӗҫ?

— Мама, за что тебя у Бориса Борисовича благодарили?

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Борис Борисович, аллине ҫӗклерӗ те, ним чӗнмесӗр Тёмӑна пуҫӗнчен шӑлса илчӗ.

Борис Борисович поднял эту руку и молча погладил Тёму по голове.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Тёма кровать ҫывӑхне пычӗ те, хӑраса тӑнӑ май Борис Борисович питне-куҫне курах кайрӗ.

Тёма подошел к кровати и испуганно посмотрел в лицо Бориса Борисовича.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Эсӗ вара Борис Борисович патне кайса курас теместӗн-и?

— А ты хочешь поехать к Борису Борисовичу?

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Пӗлетӗн-и эсӗ, анне, Борис Борисович чирленӗ-ҫке…

— Знаешь, мама, Борис Борисович заболел…

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Тёма куҫӗ умне чирлӗ учитель те ватӑ хӗрарӑмсем тухса тӑраҫҫӗ; ҫав хӗрарӑмсене Тёма нихҫан та курман, анчах вӗсем Тёмӑна сасартӑк, чӗп-чӗррӗнех курӑннӑ пек пулчӗҫ: акӑ пӗркеленчӗк сӑн-питлӗ курпун кӑна ватӑ карчӑк, ку — инкӗшӗ ӗнтӗ; акӑ суккӑр, кӑвакарнӑ вӑрӑм ҫӳҫлӗ карчӑк, — ку Борис Борисовичӑн амӑшӗ.

В его воображении рисуются больной учитель и пять старых женщин, которых Тёма никогда не видал, но которые вдруг, как живые, встали перед ним: вот горбатая, морщинистая старуха — это тетка; вот слепая, с длинными седыми волосами — мать.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Борис Борисович паян кӑштах чирлерӗ.

— Борис Борисович сегодня немножко заболел.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Эсир пӗлетӗр-и, Тёмочка, Борис Борисович патӗнче манӑн йӑмӑк ӗҫлет вӗт?

— Вы знаете, Тёмочка, у Бориса Борисовича моя сестра в услужении.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Борис Борисович, — тет Тёма.

— Борис Борисович, — отвечает Тёма.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Ачасем, паян ҫак алӑк сирӗн учителӗр хыҫҫӑн хупӑнчӗ, тен ӗмӗрлӗхех хупӑнчӗ пулӗ вӑл, мӗншӗн тесен, Борис Борисович сывалайми йывӑр чирпе асапланать.

— Дети, сегодня эта дверь затворилась, и, может быть, навсегда, за вашим учителем, потому что Борис Борисович страдает тяжелой, неизлечимой болезнью.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

— Эпӗ чирлӗ, — пӑшӑлтатрӗ хуллен Борис Борисович, — тархасшӑн, хӑвӑртрах надзирателе чӗнсе килӗр-ха.

— Я больной, — прошептал тихо Борис Борисович, — пожалуйста, скорее позовите надзирателя.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Борис Борисович ним тума аптӑранипе ун-кун пӑхса илчӗ.

Борис Борисович беспомощно оглянулся.

Ӗҫри кунсем // Уйӑп Мишши. Гарин-Михайловский Н.Г. Тёмӑн ача чухнехи пурнӑҫӗ: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1951. — 164 с. — 3–157 с.

Страницы:

Сайт:

 

Статистика

...подробней