Корпус чувашского языка

Поиск

Шырав ĕçĕ:

Яков сăмах пирĕн базăра пур.
Яков (тĕпĕ: Яков) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Апла пулсассӑн, — тенӗ Бобров, — сан сӑмахху, Яков Тарасович, тӗрӗсех: ӑсран тухнӑ вӑл…

— Стало быть, — сказал Бобров, — твоя правда, Яков Тарасович: не в уме он…

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Анчах ҫав самантра Яков Маякин хӑй те ҫитнӗ.

Но Яков Маякин сам пришел в это время.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Бобров, Кононов тата темиҫе ҫын, — Яков Маякин малта пынӑ, — темӗн ҫинчен шӑппӑн калаҫкаласа, рубкӑна кайнӑ.

Бобров, Кононов и еще несколько человек с Яковом Маякиным впереди ушли в рубку, негромко разговаривая о чем-то.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Тытӑн, Яков! — хыттӑн каланӑ Робустов.

— Действуй, Яков! — громко говорил Робустов.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарассович Маякин тавра пӗр ушкӑн ҫын пухӑнса тӑнӑ, вӗсем, старик шӑппӑн темскер каланине ҫирӗплетсе, усал вӗчӗхӳпе пуҫӗсене сулланӑ.

Около Якова Тарасовича Маякина собралась толпа и слушала его тихую речь, со злобой и утвердительно кивая головами.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Апла эс, Яков, ӑна, ху илсе килнӗскере, хӑвах йӑвашлат ӗнтӗ…

Но как ты его, Яков, привел… тебе его и укротить надо…

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вара пурин пуҫӗсем те Яков Маякин пӑхакан ҫӗрелле ҫаврӑннӑ.

И все головы поворотились, куда смотрел Яков Маякин.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вӗсен хушшинче Яков Тарасович анчах лӑпкӑ пулнӑ, ҫитменнине — ҫак мыскара унӑн кӑмӑлне кайнӑ пекех туйӑннӑ.

Только один Яков Тарасович был спокоен и даже как будто доволен происшедшим.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Эпир тунӑ ҫаксене пӗтӗмпех! — кӑшкӑрнӑ Яков Тарасович, ҫырма ҫинелле кӑтартса.

— Это мы всё сделали! — кричал Яков Тарасович, указывая на реку.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков!

Помоги переводом

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков!

Помоги переводом

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков!

Помоги переводом

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарасович ҫӳҫенсе илнӗ, пичӗ ҫинчи пӗркеленчӗкӗсем, кулакан куҫӗсем патӗнчен тапранса тутисем патне ҫитиччен, пайӑркан-пайӑркан сарӑлнӑ, кукша пуҫӗ, темӗнле, тӗксӗмрех ҫӑлтӑр евӗр ҫуталса тӑнӑ.

— Яков Тарасович вздрогнул; морщины разошлись по лицу его лучами от улыбающихся глаз к губам, и вся его лысая голова стала похожа на какую-то темную звезду.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ахӑлтату кӗрлесе кайнӑ, анчах часах лӑпланнӑ, мӗншӗн тесен, Яков Тарасович, ура ҫине тӑрса, ӳсӗркелеме пуҫланӑ, унтан, кукшине шӑлкаласа, купецсем ҫине хӑйне итлеме тилмӗрен хатарлӑ куҫпа тимлӗн пӑхса ҫаврӑннӑ.

Грянул хохот, но скоро умолк, ибо Яков Тарасович Маякин, вставши на ноги, откашливался и, поглаживая лысину, осматривал купечество ожидающим внимания, серьезным взглядом.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарасович сӑмах калать!

Яков Тарасович скажет слово!

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарасыч, — ыйтатпӑр!

Яков Тарасыч — просим!

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Эп эрех ҫынни мар, мана тмин йӳҫҫи пар! — тенӗ Яков Тарасович.

— Я человек не винный, налей мне водочки тминной!.. — ответил Яков Тарасович.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Фома Яков Маякинӑн пӗчӗк кӗлеткине курнӑ, анчах ку та ӑна нимӗнле кӑмӑл та кӳмен.

Фома видел маленькую фигурку Якова Маякина, но и она не возбудила в нем ничего.

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Эп юна ӗненетӗп! — тенӗ Яков Тарасович.

— Я в кровь верю! — говорил Яков Тарасович.

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарасович, Фомана пӳрнипе тӗке-тӗке, ҫав-ҫавах сӑмахланӑ:

А Яков Тарасович тыкал Фому пальцем в грудь и говорил:

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Страницы:

Сайт:

 

Статистика

...подробней