Корпус чувашского языка

Поиск

Шырав ĕçĕ:

шӑппӑн сăмах пирĕн базăра пур.
шӑппӑн (тĕпĕ: шӑппӑн) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Кирлӗ мар! — шӑппӑн калаҫма пикеннӗ Фома.

— Не надо! — тихо заговорил Фома.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Резников, Зубов тата Бобров, Маякин еннелле ӳпӗнсе, пӗр-пӗрин хушшинче темӗн ҫинчен шӑппӑн калаҫма пикеннӗ.

Резников, Зубов и Бобров наклонились к Маякину и тихо начали о чем-то говорить.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вӑл шӑппӑн калаҫнӑ, анчах ӑна пурте илтнӗ.

Говорил он тихо, но все слышали его вопрос.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вӑл ура ҫине тӑрса пурин ҫине те пӑхса илнӗ те, мӗскӗннӗн кулса, шӑппӑн: — Сирӗн ҫӗнтерчӗ… — тенӗ.

Когда он поднялся, то посмотрел на всех и с жалкой улыбкой сказал тихонько: — Ваша взяла…

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Э-эпир сана… — шӑппӑн ӗнӗрленӗ Зубов.

— М-мы тебя… — тихо промычал Зубов.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Бобров, Кононов тата темиҫе ҫын, — Яков Маякин малта пынӑ, — темӗн ҫинчен шӑппӑн калаҫкаласа, рубкӑна кайнӑ.

Бобров, Кононов и еще несколько человек с Яковом Маякиным впереди ушли в рубку, негромко разговаривая о чем-то.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Яков Тарассович Маякин тавра пӗр ушкӑн ҫын пухӑнса тӑнӑ, вӗсем, старик шӑппӑн темскер каланине ҫирӗплетсе, усал вӗчӗхӳпе пуҫӗсене сулланӑ.

Около Якова Тарасовича Маякина собралась толпа и слушала его тихую речь, со злобой и утвердительно кивая головами.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ытах та… леш хӑй… пуҫу ҫаврӑнать пулсан — пыр, тӑванӑм, уттар каютӑна шӑппӑн, мирлӗн — кайса вырт!

Ежели… тово… голова кружится — поди, брат, тихо, мирно в каюту и — ляг!

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Мӗскершӗн чӗннӗ ӑна кунта? — шӑппӑн пӑшӑлтатнӑ Резников…

— И зачем его пригласили? — тихо шептал Резников.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Гордеев!.. — шӑппӑн каланӑ Иона Юшков.

— Гордеев!.. — тихо сказал Иона Юшков.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вӗсем ҫав-ҫавах, шӑппӑн ӳсӗркелесе, ассӑн сывла-сывла илсе, пуҫ тайнӑ, сӑхсӑхнӑ, духовенство тавра тачӑ хӳме пек карталанса, пысӑк хура чулсем пек ҫирӗппӗн тӑнӑ.

А они тихонько покашливали, вздыхали, крестились, кланялись и, окружив духовенство плотной стеной, стояли непоколебимо и твердо, как большие черные камни.

XIII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Вара Фома шӑппӑн ҫапла каланӑ:

Тогда Фома тихонько сказал ему:

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ежов урайнелле пӑхнӑ, тутисем ун шӑппӑн йӑшӑлтатнӑ…

Ежов смотрел в пол, и губы его тихо шевелились…

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Унтан Фома именчӗклӗн, шӑппӑн: — Мӗнле пулса тӑчӗ ку япала?.. Куҫа хупса иличчен ҫавӑн пек ӑшалу иртсе кайрӗ… э? — тесе хунӑ.

Потом Фома робко и негромко сказал: — Как всё это произошло… глазом не успели моргнуть, и — вдруг такая разделка… а?

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Фома шӑппӑн, сывламасӑр, алӑк ҫумнех пырса тӑнӑ…

Фома тихо, с замиранием в сердце, подошел вплоть к двери и остановился…

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Ҫавӑнтах вӑл йӑмӑкӗнчен Тарас темскер ҫинчен шӑппӑн ыйтнине илтнӗ.

И тотчас же услыхал, что Тарас негромко спросил сестру о чем-то.

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Кимӗсемпе тулнӑ ҫырман пӑтранчӑк шывӗ, хӑй валли пӗрер самантлӑха та пулсан канӑҫ ыйтнӑ пек, ҫыран хӗррине пыра-пыра, шӑппӑн, мӗскӗннӗн чӳхеннӗ.

Мутная вода реки, тесно заставленной судами, жалобно и тихо плескалась о берег, точно просила дать и ей минутку покоя и отдыха…

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Фома, хӑйӗн кӗтесӗнче шӑппӑн ҫеҫ ларса, вӗсене итленӗ, сӑнанӑ.

Фома всё слушал и присматривался, смирно посиживая в своем углу.

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

— Ну… чуптӑвар! — шӑппӑн сӗннӗ ашшӗ.

— Ну… — поцелуемся!.. — тихо предложил отец.

XII // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Фома, ҫак тӗксӗм улавӑн сассине илтсе, ҫӳҫенсе кайнӑ, ҫав вӑхӑтрах пӗчӗк фельетонист, тытамаклӑн ҫухӑрса ярса, кӑкӑрӗпе ҫӗре персе аннӑ, унтан, чирлӗ ача йӗнӗ пек, шеллӗн, шӑппӑн макӑрма пуҫланӑ.

Фома вздрогнул при звуках мрачного воя, а маленький фельетонист истерически взвизгнул, прямо грудью бросился на землю и взрыдал так жалобно и тихо, как плачут больные дети…

X // Митта Ваҫлейӗ. Горький М. Фома Гордеев: роман. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 288 с.

Страницы:

Сайт:

 

Статистика

...подробней