Корпус чувашского языка

Поиск

Шырав ĕçĕ:

ачашшӑн сăмах пирĕн базăра пур.
ачашшӑн (тĕпĕ: ачашшӑн) сăмах форми çинчен тĕплĕнрех пăхма пултаратăр.
— Сана чуптурӗ ӗнтӗ вӑл, — терӗ Васька ачашшӑн.

— Это он поцеловал тебя, — сказал Васька ласково.

3 // Леонид Агаков. Жарков Л.М. Хастар тусӑм ҫинчен ҫырнӑ повесть. Вырӑсларан Л. Агаков куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1957. — 300 с.

— Тӳпе ывӑлӗ, — терӗ вӑл ачашшӑн та шӑппӑн, — ывӑлӑм, юратӑвӑм…

— Сын неба, — сказала она нежно и тихо, — сын мой, любовь моя…

Хао // Алексей Леонтьев. Толстой А. Н. Гарин инженер гиперболоичӗ; Аэлита (Марс пӗтмӗшӗ): романсем; Алексей Леонтьев куҫарнӑ. — Шупашкар: Ҫӗнӗ Вӑхӑт, 2014. — 495 с. — 319–494 с.

Лось унӑн ӗнси ҫинче ҫӳллӗ ҫӗкленнӗ, кӗл тӗслӗ ҫӳҫне ачашшӑн тӗсет, ӑна аллисенчен тытнӑ.

Лось с нежностью глядел на её пепельные, высоко поднятые на затылке волосы, держал её руки.

Ӑрӑм-сурӑм (тухату) // Алексей Леонтьев. Толстой А. Н. Гарин инженер гиперболоичӗ; Аэлита (Марс пӗтмӗшӗ): романсем; Алексей Леонтьев куҫарнӑ. — Шупашкар: Ҫӗнӗ Вӑхӑт, 2014. — 495 с. — 319–494 с.

Челноков ӑна ӗнсинчен ачашшӑн лӑскарӗ.

Челноков ласково потрепал ее по шее.

3. // Леонид Агаков. Фадеев, А. А. Амгуньски полк: повесть; вырӑсларан Леонид Агаков куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1941. — 40 с.

Карабас Барабас ҫапла апчхилетсе ларнӑ хушӑра Буратино хӑйӗн ҫинҫе сассипе нӑйкӑшса, ачашшӑн йӗме тытӑнчӗ.

Между этими чиханьями Буратино начал подвывать жалобным тоненьким голоском:

Синьор Карабас Барабас Буратинона ҫунтарса ярас вырӑнне пилӗк ылтӑн укҫа парать те килне ярать // Иван Викторов. Толстой А.Н. Ылтӑн ҫӑраҫҫи е Буратино курнӑ тӗлӗнмелле мыскарасем: [юмах]; вырӑсларан И. Викторов куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1941. — 135 с.

Карло хӑй хӑранине палӑртмарӗ те, анчах вӑл ачашшӑн кӑна ҫапла ыйтрӗ:

Карло и виду не подал, что испугался, только ласково спросил:

Карло йывӑҫ пукане тӑвать те ӑна Буратино ят парать // Иван Викторов. Толстой А.Н. Ылтӑн ҫӑраҫҫи е Буратино курнӑ тӗлӗнмелле мыскарасем: [юмах]; вырӑсларан И. Викторов куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1941. — 135 с.

Евсеич хӑй аллине ун хулпуҫҫийӗ ҫине ачашшӑн хучӗ.

Евсеич ласково положил ему руку на плечо.

Гришка Хват // Леонид Агаков. Троепольский, Г. Н. (1905-1995). Вунҫиччӗмӗш Прохор тата ыттисем: (агроном ҫырса пынисем). [Л. Я. Агаков куҫарнӑ]. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 132 с. — 18–40 с.

Вӗсем варкӑш ҫил вӗрнӗ чух ачашшӑн шавланӑшӑн юрататӑп, вӗсем кӑнтӑрпа хӗвелтухӑҫ енчен вӗрекен, иртнӗ вӑхӑтсенче питӗ хӑрушӑ пулнӑ типӗ ҫил ахӑрса килсен чӗтрене-чӗтрене, анчах та парӑнмасӑр, вӑйпа сирсе янӑшӑн юрататӑп, вӑрманти ҫӗнӗ кайӑксене йышӑнса вырнаҫтарнӑшӑн, июльри шӑрӑхра сулхӑн парса тӑнӑшӑн юрататӑп, юлашкинчен — вӑл манӑн пурнӑҫӑн та, Евсеич пурнӑҫӗн те пысӑк пайӗ, тата манпа юнашар енчен енне сулланарах утса пыракан Петьӑн пӗтӗм пурнӑҫӗ пулнӑшӑн юрататӑп.

Люблю за ласковый шум во время легкого ветерка; за силу, с которой они, содрогаясь, отражают налеты страшного когда-то юго-восточного суховея; за то, что они приютили новых лесных птиц; за прохладу в июльский зной; люблю и за то, что в них большой кусок и моей жизни, и жизни Евсеича, и вся целиком жизнь Пети, который шагает вразвалку рядом со мною.

Гришка Хват // Леонид Агаков. Троепольский, Г. Н. (1905-1995). Вунҫиччӗмӗш Прохор тата ыттисем: (агроном ҫырса пынисем). [Л. Я. Агаков куҫарнӑ]. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 132 с. — 18–40 с.

Калча сип-симӗс, ачашшӑн курӑнать; ҫӗртме сухи курак ҫунатти пек хуп-хура; вӑрмансем ылтӑн тум тӑхӑннӑ, вӗсем ҫийӗн — аслӑ, вӗҫӗмсӗр сенкер пӗлӗт.

Ласковая яркозеленая озимь, черная, как вороново крыло, зябь, золото лесных полос, а надо всем — просторная, бесконечная голубизна неба.

Гришка Хват // Леонид Агаков. Троепольский, Г. Н. (1905-1995). Вунҫиччӗмӗш Прохор тата ыттисем: (агроном ҫырса пынисем). [Л. Я. Агаков куҫарнӑ]. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1955. — 132 с. — 18–40 с.

— Калатӑп, — тесе сӑмах пачӗ вӑл, кӑмӑллӑн та ачашшӑн йӑл кулса.

— Скажу, — обещала она, ласково и нежно улыбаясь.

X. // Феодосия Ишетер. Горький М. Ҫынсем патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1941. — 256 с.

Ҫурхи кун ачашшӑн йӑлтӑртататчӗ, Атӑл анлӑн сарӑлса кайнӑ, ҫӗр ҫинче шавлӑ та ирӗклӗ мӗн, — а эпӗ ҫак кунччен нӳхрепри шӑши ҫури пек пурӑнса ирттернӗ.

Ласково сиял весенний день, Волга разлилась широко, на земле было шумно, просторно, — а я жил до этого дня, точно мышонок в погребе.

V. // Феодосия Ишетер. Горький М. Ҫынсем патӗнче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1941. — 256 с.

Анчах Бояна пит ачашшӑн та ҫине тӑрсах ыйтать, ниепле те хӑпма пӗлмест.

Но Бояна настойчиво, тепло и не навязчиво продолжала его расспрашивать.

31 // Александр Яндаш. Чосич, Д. Хӗвел инҫетре: роман / вырӑсларан А.Яндаш куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1958. — 352 с.

— Марыся, — ачашшӑн каларӗ Ӑмӑрткайӑк, — ытарайми Марысьӑм!

— Марыся, — мягко проговорил Орлик, — Марыся, моя ненаглядная!

III // Л. Борисова. Сенкевич Генрик. Ҫӑкӑр шыраса: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1953. — 62 с.

Ун чухне вӑл, ӑна лӑпкаса илсе, ачашшӑн пӑшӑлтатать.

Тогда Лодыжкин тихо гладил ее по резному боку и шептал ласково:

I // Григорий Алентей. Куприн А.И. Шурӑ йыта: калав. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1961. — 46 с.

Сирень сапакисемпе Япони чийин турачӗсем унӑн пичӗсем ҫумне ачашшӑн сӗртӗнеҫҫӗ, ҫӳҫне тӑрмалаҫҫӗ, хӑйсем сулхӑн пулнипе Кларка уҫӑлтарсах яраҫҫӗ.

Кисти сирени и ветви японских вишен, ласково хлестали его по щекам, путались в волосах, освежали своей прохладой.

13 // Василий Алентей. Авдеенко А.С. Тисса хӗрринче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1956. — 196 с.

Ӑнӑҫлӑ пулнишӗн Граб савӑнать: йывӑррӑн сывласа, хӑйӗн тарлӑ пуҫне сӑтӑрать, хуҫкаланнӑ шӑмшакне ахлаткаласа ачашшӑн сӑтӑркалать, хӑй ним те чӗнмест.

Граб радовался удаче молча: тяжело дыша, он вытирал мокрую голову и, покряхтывая, ласково поглаживал, натруженную спину.

8 // Василий Алентей. Авдеенко А.С. Тисса хӗрринче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1956. — 196 с.

Вера Гавриловна хӑйӗн ывӑлӗсемпе пӗр тантӑш каччӑ ҫине ачашшӑн, кӑштах хурлӑхлӑн пӑхрӗ:

Вера Гавриловна нежно и грустно посмотрела на ровесника своих сыновей:

2 // Василий Алентей. Авдеенко А.С. Тисса хӗрринче: повесть. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1956. — 196 с.

Малиша, йытӑна ачашшӑн пӑшӑлтатса: — Чарӑн, чарӑн, Муня! — терӗ.

— Молчи, молчи, Молния! — нежно шептал Малиша.

10 // Александр Яндаш. Чосич, Д. Хӗвел инҫетре: роман / вырӑсларан А.Яндаш куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1958. — 352 с.

— Мӗн пулчӗ сана, шӑпчӑкӑм? — ачашшӑн ыйтрӗ унтан Йевта.

— Ну, как ты там, соловей? — запинаясь, проговорил Евта.

8 // Александр Яндаш. Чосич, Д. Хӗвел инҫетре: роман / вырӑсларан А.Яндаш куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1958. — 352 с.

Ангелина Семёновна пуҫласа ман енне ачашшӑн пӑхса илчӗ.

Ангелина Семеновна впервые ласково взглянула на меня.

Кӗтмен экзамен // Аркадий Петров. Алексин А.Г. Сашӑпа Шура: повесть; А.Петров куҫарнӑ. — Шупашкар: Чӑваш АССР государство издательстви, 1960. — 92 с.

Страницы:

Сайт:

 

Статистика

...подробней